Іздрик

але що робити
коли ти так далеко як зараз?

ну і мрії оці – давно засмальцьовані сни
ми от знову не разом і ти так далеко зараз –
за сімнадцять мільярдів миль і митей чужої весни

знову ранок пустий і обридле сотворення світу –
це не дубль уже навіть а бозна який повтор
цього разу почну із кінця –
просто з даху піддашшя і вікон
а до тебе прямий і короткий зведу коридор

або міст перекину або тунель підводний
може – шпара у скелі чи темний підземний лаз

самота заразна
а поміж нами ще – степи і тумани

та нічого не вдієш і нічого не зміниш відразу
хоч як риба до столу бийся мозком об лід
щоб замкнулося коло щоб знову бути нам разом
доведеться щоранку новий будувати світ