Melancholiya...

От скажіть,от у вас було, щоб буденність, сірість, одноманітність починала "душити горло" та перекривати доступ до повітря?
У мене сталося.. Наче нічого поганого й не трапилось. Все добре, але добре, як завжди!
Саме ось це "як завжди" починає дратувати.
Чого все стабільно? Де якісь злети й падіння? Невже моє життя починає ставати рутиною?
Ще й погода... І не осінь, і не зима.. А щось таке середнє, недо...
Префікс "недо" почав іти пліч-о-пліч зі мною..
" недоспокій","недорадість","недоіснування"...
Так хочеться, щоб життя ставало новим, відбувались кардинальні зміни..
А все йде за звичним розкладом: універ-дім-друзі-універ...
Одноманіття..Сірість..Тривіальність...

Але нічого, я вірю, що це тільки " спокій перед бурею" і зовсім скоро нахлинуть нові емоції..
Нехай і негативні, сльози, дратування. Але щось нове, чого так не вистачає...